Понеділок, 20 листопада 2017, 11:43:14
DSC 3360Пильнуйте і моліться, щоб не зазнати спокуси:
дух бадьорий, плоть же немічна (Мк. 14, 38)
 
В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!

Вже вдруге Свята Церква у Божественному євангельському читанні повіствує нам про страшні хресні стражданя Спасителя. Але потрібно знати і пам’ятати, що ці страждання розпочалися не на суді у Пилата, не під час хресного ходу на Голгофу і не на хресті. Ці страждання розпочалися ще у Гефсиманському саду. Страшною і повною спокус була ця ніч для Спасителя. В цю ніч Він терпів і тремтів, сумував і молився, жахаючись страждань, що належало Йому перетерпіти як людині задля нашого спасіння. Молячись Спаситель благав: «Авва, Отче! Все можливе для Тебе, пронеси мимо мене цю чашу; та не чого Я хочу, а чого ти» (Мк. 14, 36).

Дехто з людей не церковних вважає, що це малодушність. Чому Він благав, щоб Отець проніс мимо Нього чашу страждань, якщо задля цього Він прийшов у світ, якщо своїми стражданнями і смертю повинен спасти світ? На жаль не всі вникають і не можуть вникнути в ті жахливі події, усвідомити що в той час Господь відчував у Своєму серці, чому такою важкою була молитва Його до Отця, і навіть не всі тремтять від думки, що кривавий піт капав із Його чола. Духовна боротьба, яку перетерпів Господь, молячись до Отця у Гефсиманському саду, була страшною і важкою. Його душевні страждання були набагато важчими, ніж тілесні. Чому?

Якщо б комусь із нас прийшлось взяти на себе гріхи ста людей і дати за них відповідь, то яким би страхом переповнилась наша душа, яким тагарем стали б для нас чужі гріхи. А Господь «узяв на Себе наші немочі і поніс наші хвороби… Він укритий виразками був за наші гріхи і був мучений за беззаконня наші… ранами Його ми зцілилися» (Іс. 53, 4-5). Господь страждав від тягара гріхів, які добровільно взяв на себе ставши Жертвою перед правосуддям Божим, бо тільки Йому і належало звільнити людство з під рабства гріха. Втілений Бог, що прийняв людську природу підкоряє її волі Божій. Церква Христова борячись з монофелітством, яке визнавало у Христі тільки одну Божественну волю, протиставила йому саме цю молитву, яка слугувала найсильнішим доказом присутності в Ньому і волі людської.

Цього страсного вечора не тільки Господь але й учні зазнали спокус. І їм належало зробити вибір чи терпіти спокуси, та розділити скорботи Божественного Учителя, чи піддатись їм, зрадивши Його віддавши ворогам. Їм також потрібно було пильнувати і молитись. На жаль цієї ночі молився і пильнував тільки Христос, відкинувши всі спокуси. Господь бачачи сплячими своїх учнів промовляє до них: «пильнуйте і моліться, щоб не зазнати спокуси» (Мк. 14, 38), показуючи і нам благонадійний засіб для боротьби і перемоги над спокусами. Все наше життя знаходиться в Божих руках, від Нього залежать і наші спокуси і відвернення їх. Через щиру молитву Господь нам дарує силу для ведення духовної боротьби, та позбавлення спокус. Тому зустрічаючись зі спокусами без молитовної підтримки ми, подібно до апостолів, заснемо і впадемо під важкою ношею гріха, тільки сон буде наш не тілесний, а духовний, важкий сон безпечності і байдужості, внаслідок чого не буде можливості протистояння гріхові і спокусам.

За весь період земного життя Ісуса Христа, ми не спостерігаємо настільки молитовного духу й натхненної молитви, як при очікуванні хресних страждань. Господь згадуючи їх важкість молився до поту, що капав краплями крові. Подібне трапляється і з кожним із нас. Для Божественного Спасителя були особливо скорботними дні Його страждань, так і ми терпеливо повинні зносити свою Гефсиманію і Голгофу, для Господа були ці страждання важкими, так і для нас, Його послідовників, спокуси не будуть легшими. Ми страшимось навіть думки цієї, особливо згадуючи страждання, які перетерпів Спаситель за всіх нас. Але Христос, пройшовши тернистий шлях, знаючи глибину наших страждань кличе кожного «прийдіть до мене всі втомлені і обтяжені і Я заспокою вас».

Ми чули тричі слова Спасителя звернені до учнів «пильнуйте і моліться», отримавши приклад і доказ того, що і сильні духом мають потребу в молитовній підтримці слабших, з цього ж випливає що, боротьба проти спокус і наступів ворога роду людського повинна вестися спільними зусиллями.

Дорогі браття і сестри! Апостоли не послухались свого Божественного Учителя тому і глибина Його молитви була прихована від них, вони тільки частково бачили ті страждання, які Він зніс. Подібне трапляється й з нами. Господь звертається повсякчас до нас «пильнуйте і моліться, щоб не зазнати спокуси» (Мк. 14, 38), а ми спимо духовним сном, поступово віддаляючись від Нього. Приходять спокуси, а ми не маємо сил і терпіння дати їм відсіч, протистояти їм. Пильнуймо і молімось, щоб не зазнати спокуси! Зазнавши ж її посильно молімось і Господь нас не полише а протягне нам руку допомоги. Пам’ятаймо, що страждання земні незрівнянні з тими вічними благами у Царстві Отця Небесного, хто ж перетерпить до кінця, спасеться. Амінь.

 

ЕПІФАНІЙ
митрополит Переяслав-Хмельницький
і Білоцерківський
Дизайн :
Статистика

Copyright © 2010 - 2013 Всі права захищено!

Київські єпархіальні відомості

online-часопис Переяслав-Хмельницької єпархії УПЦ Київського Патріархату