Четвер, 17 серпня 2017, 22:25:04

 

ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ СЕЛА

Село Мирне розташоване на відстані 19,5 км у напрямку південного сходу від м. Борисполя поряд траси Київ – Черкаси.

Поселення скіфського періоду на території села знайшли археологи в 1974 році. Між селами Мирне та Тарасівка знайшли 2 не пограбовані скіфські поховання. В центрі одного поховання знаходився скелет молодої жінки. Біля її ніг скелет іншої жінки, очевидно служниці, яка супроводжувала господарку в потойбічний шлях. При розкопках в могилі були знайдені золоті сережки і намисто, бронзові наконечники для стріл, бронзове дзеркало, чорнолакова миска, глиняні прясла. В іншому кургані був похований скіфський воїн .Біля нього лежали залізний ніж з кістяною ручкою, металевий браслет, бронзові наконечники для стріл, фрагменти тканини від одягу.

Першими поселенцями на території сучасного села були вихідці з сусіднього села Старе, яким було зручніше обробляти землю на місці, а не їздити за 8-10 км від місця проживання. Віддаленість землі створювала багато незручностей по її обробітку, знижувала продуктивність і без того низької, ручної праці.

Для усунення цієї незручності житель с. Старе Юхим Іванович Головко (1872 р.н.) та його дружина Ганна Кирилівна (1882 р.н.) в 1916 році побудував на місці нинішнього дитячого садка с. Мирного невеличку хатку для тимчасового проживання в літній період. Це дало можливість більш своєчасно обробляти землю, яку Головко брав у оренду, і одержувати кращі врожаї. Головко мав одну пару волів, одного коня. Сіяв зернові культури і цукрові буряки. Буряки обробляли всією сім’єю, яка з дітьми складала 9 осіб. Діти влітку систематично, поряд з іншими роботами, збирали надокучливого бурякового довгоносика, який завдавав великих збитків буряковиробникам.

Осінню Головко конем возив буряки в с. Старе на завод, а звідти навантажував цукор і віз його в Бориспіль. І так кожного осіннього дня, незважаючи на негоду і бездоріжжя.

Згодом, наслідуючи позитивний приклад Ю.Головко, поблизу його хати поселилося ще декілька сімей з с. Любарці. Утворився малесенький хутір з 3 – 4 хат. Цей хутір по-місцевому, по прізвищу його першого поселенця, стали називати хутір „Головки”.

Напровесні 1930 року, коли проводилася колективізація сільського господарства і посилювалася класова боротьба, все сімейство Головків, а також інших жителів хутора було вислано в Архангельську область. Малих дітей забрали в інтернати, а дехто розбігся хто куди. Так закінчилася історія виникнення і знищення хутора Головки, але його назва ще довго жила в пам’яті людей навколишньої округи.

В 1989 році Юхим Головко був посмертно реабілітований. На території колишнього хутора „Головки”, за тривалий період, виросло нове сучасне село міського типу - Мирне, шлях якого був надто тривалий, тернистий і одночасно славний, трудовий і перспективний.

На місці хутора Головки було організовано радгоспне відділення, яке ввійшло до складу Старинського радгоспу, до складу якого вже входили Єрківецьке і Олександрівське відділення. Новоутворене відділення (його тоді називали „участок”) назвали „Центральним”, так як воно розміщувалося в центрі Старинського радгоспу. На території хутора збудовано 4 бараки (сучасне місце тракторного). В них жили робітники, був склад, майстерня. Люди займалися вирощуванням буряків. Була на відділенні своя техніка: трактори ХТЗ, «Універсал», сівалки, культиватори, снопов’язалки, жатки.

В 1934 році бурякорадгосп перепрофілювали на зернорадгосп, де вже займалися вирощуванням зернових культур.

В 1938 році радгосп мав м'ясо-молочний напрямок. З’явилися новобудови на «Центральному» : майстерня, кузня, баня, клуб.

При окупації 1941- 1943 р. фашистами радгоспних робочих примушували оброблять радгоспну землю, сіяти і збирати врожай сільськогосподарських культур на користь окупаційній владі. Люди, як могли, зволікали і саботували всі види робіт. В осінній період (вересень, жовтень місяці) 1941 року – на початку німецької окупації – на території Центрального відділення, зліва від існуючого тепер газобалонного складу, німці влаштували табір для військовополонених Червоної Армії. В полоні були переважно поранені бійці, які діставали рани в жорстоких боях в районі Старинського зернорадгоспу. Бої проходили між останніми оборонцями м. Києва, які з боями пробивались з оточення в напрямку на м. Харків і переважаючими силами німецьких військових частин. На Центральному відділенні, біля двохсот метрів за дитячим садком, у напрямку до траси, - стояла окремо хата. В цій хаті був військовий госпіталь для поранених бійців Червоної Армії. В зв’язку з воєнними діями в навколишній окрузі, постачання госпіталю продуктами і медикаментами проходило з перебоями. Радгоспні жителі хто як міг допомагали пораненим бійцям харчовими продуктами, лікувальними засобами та доглядом. Поранені бійці цього госпіталю, при німецькій окупації, були забрані в табір для військовополонених на території Центрального відділення. Умови життя в таборі були надто тяжкі. Бійці мерли від ран, голоду і холоду.

Відступаючи фашисти спалили всі будови до тла. Після визволення території від загарбників (осінь 1943 р.) на території сучасного автопарку жили військовополонені німці, які і відбудовували « Центральний».

В перші після військові роки відбудови радгоспу одноразово з розвитком рільництва, ферм великої рогатої худоби і свинарства за ініціативою директора Литвинця Григорія Михайловича було взято напрямок на розвиток індиківництва. По його переконанню індиківництво – одна з перспективних і високорентабельних галузей виробництва.

Спочатку завезли інкубаційні індичі яйця з Георгієвська Ставропольського краю, потім з одного із господарств Черкаської області, а в 1957 році завезли маточне стадо бронзових широкогрудих індиків з господарства „Березки” Московської області.

У відповідності з наказом Міністра промисловості молочних і м’ясних продуктів УРСР від 5 вересня 1955 року № 290 та наказу Головного Управління птахопереробної промисловості „ Укрголовптахопром” від 21 вересня 1955 року № 178 Старинський радгосп виділений із складу Бережанської птахофабрики і на базі радгоспу організована птахофабрика під назвою Старинська. Новоорганізована Старинська птахофабрика підпорядкувалась безпосередньо „ Укрголовптахопром” з 1 жовтня 1955 року.

Птахофабриці було поставлено завдання вирощувати індиків на м’ясо для потреб жителям м. Києва. Почало розквітати і село. Будувалися нові вулиці, зводилися багатоповерхові будинки, школа , дитячий садок, будинок культури, гуртожитки, село газифікували. Село жило соціалістичним життям.

І в 1969 році селу дають назву Мирне.

На початку 90- х років, в зв’язку з переходом на ринкову економіку, фабрика була доведена до банкрутства і вирощування індиків зупинилось. Життя в селі ледве жевріло. Та в 2001 році «Старинська птахофабрика» ввійшла до складу підприємства «Миронівський хлібопродукт» і змінила свій напрям діяльності на вирощування курятини і виробництво інкубаційного яйця. Очолив підприємство молодий директор Зубчук Олександр Миколайович , який підняв село на новий ступінь розвитку.

Відремонтували дороги, Будинок культури, дитячий садок, розчистили парки, збудували церкву.

ІСТОРІЯ ЦЕРКВИ

За сто кілометрів від Києва на лівому березі Канівського водосховища стоять дві хати.

Одна з них –це колишня школа неіснуючого тепер села Гусинці. Навколо ліс і пісок. З берега добре видно будівлю церкви та дзвіниці, що стоять тепер серед води. Вода підступила до порогу, але у храм не зайшла.

З ініціативи директора «Старинська птахофабрика» ЗубчукаО.М. та при його підтримці за проект храму було взято старовинну козацьку церкву

с. Гусинці .Громада села вирішила побудувати на місці старої школи.

9 січня 2006 року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет освятив Хрест і наріжний камінь під забудову церкви.

7 жовтня 2006 РОКУ Святійший Владика заклав капсулу із Грамотою про будівництво храму в с. Мирне Бориспільського району Київської єпархії.

Розпочалося будівництво храму. Роботи не зупиняли навіть взимку. Очолив будівництво настоятель храму с. Мирне протоієрей Ігор Марцин. Шукав меценатів, наймав підрядників. Допомагали жителі села, учні школи.

Напередодні свята Покрови Божої Матері у суботу 13 жовтня 2007 року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет освятив храм на честь цього свята у с. Мирне, Бориспільського району, Київської області. Святійшому Владиці співслужили: преосвященний Димитрій ректор КПБА архиєпископ Переяслав-Хмельницький, вікарій Київської єпархії; благочинний району протоієрей Василь Безсмертний; настоятель храму протоієрей Ігор Марцин та інше духовенство благочиння.

Після чину освячення новозбудованого храму Святійший Патріарх звершив в ньому першу Божественну Літургію та виголосив проповідь у якій торкнувся питань сучасного духовного життя. Після відправи Літургії були вручені церковні нагороди для тих хто брав участь у будівництві храму, зокрема, Святійший Патріарх нагородив орденом Святого рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня директора СГ ТОВ «Старинська птахофабрика» Зубчука Олександра Миколайовича; керівника Державного управління справами Тарасюка Ігоря Григоровича; голову Правління ВАТ «Миронівський хлібопродукт» Косюка Юрія Анатолійовича; орденом Святого Миколая Чудотворця - Зябкіна Володимира Борисовича; медаллю Святого Юрія Переможця - виконроба СГ ТОВ «Старинська птахофабрика» Слюсаря Василя Григоровича; головного інженера по будівництву СГ ТОВ «Старинська птахофабрика» Пручая Петра Івановича.

В свою чергу настоятель храму отець Ігор Марцин подякував Святійшому Владиці за візит і освячення Свято-Покровського храму в с. Мирне. Православна громада Київського Патріархату в цьому селі існувала давно і молилася під відкритим небом біля хреста. Господь та Пресвята Богородиця зглянулись на щире моління парафіян і дуже швидко за рік на відведеній ділянці виріс ошатний цегляний храм з будинком для священика та приміщенням для недільної школи.

Свято закінчилося і почалася духовна клопітка праця настоятеля церкви з своїми прихожанами.

Щиросердечно, настоятель храму протоієрей Ігор запрошував всіх, ходити до церкви, молитися за здоров’я, спасіння , за мир у світі та поминати померлих, що є обов’язком кожного православного християнина.

І дуже добре, що самим першим церковним таїнством, яке відбулося у неділю 21.10.2007 в новозбудованому Храмі Покрови Пресвятої Богородиці було хрещення немовляти.

Стало доброю традицією, коли випускники приходять до настоятеля храму за благословенням.

Над розписами церкви працювали маляри. На стінах храму зображені лики святих, різноманітні біблійні сюжети, сторінки життя Ісуса Христа.

ОСВЯЧЕННЯ РОЗПИСІВ

Напередодні свята Покрови Божої Матері у п'ятницю 10 жовтня 2008 року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет освятив розписи у храмі Покрови Пресвятої Богородиці та відслужив акафіст Покрові Пресвятої Богородиці в с. Мирне Бориспільського району на Київщині. Святійшому Владиці співслужили благочинний протоієрей Василій Безсмертний, настоятель парафії протоієрей Ігор Марцин та духовенство благочиння.

Після чину освячення та акафісту, Святійший Патріарх Філарет звернувся до присутніх з проповіддю, в якій торкнувся питань сучасного духовного життя і наголосив, що храм займає особливе місце в житті людини, адже лише тут людина отримує відпущення гріхів і причащається Таїнства Євхаристії, отримуючи блаженне вічне життя. "Церкви руйнували для того, щоб знищити віру, відокремити людей від Бога. Відбудовуючи їх, ми відроджуємо віру, примножуємо духовність" - сказав Патріарх

На завершення Святійший Владика подякував усім, хто долучився до цієї благої справи і нагородив меценатів церковними нагородами. Зокрема, з рук Святійшого Патріарха ордени Святого Юрія Переможця отримали директор СГ ТОВ «Старинська птахофабрика» Олександр Миколайович Зубчук, Юрій Степанович Романович та Володимир Кирилович Творидло. Також Святйший Владика вручив сім Благословенних Патріарших грамот. Настоятель храму отець Ігор Марцин подякував Святійшому Владиці Філарету за візит і освячення розписів Свято-Покровського храму в с. Мирне. Православна громада Київського Патріархату в цьому селі існувала давно і молилася під відкритим небом біля хреста. Господь та Пресвята Богородиця зглянулись на щире моління парафіян і дуже швидко, за рік, на відведеній ділянці виріс цегляний храм з будинком для священика та приміщенням для недільної школи, а тепер цей храм прикрашено розписами.

29 листопада 2009 року було засновано недільну школу для дітей.

ЦЕРКОВНИЙ ПРИТЧ:

НАСТОЯТЕЛЬ ЦЕРКВИ – протоієрей Ігор Марцин

ПАЛАМАР – ПОПОВИЧЕНКО ПЕТРО ДМИТРОВИЧ

ПРОСКУРНИЦЯ – СПІЖОВА НАДІЯ ІВАНІВНА

РЕГЕНТ - ПОПОВИЧЕНКО МАРФА СТЕПАНІВНА

СТАРОСТА - ЯРЕМЕНКО ЛІДІЯ АНДРІЇВН

ХОРИСТИ:

СПІЖОВА НАДІЯ ІВАНІВНА

ЗАБІЯКА АНТОНІНА ІВАНІВНА

ПОПОВИЧЕНКО МАРФА СТЕПАНІВНА

ЯРЕМЕНКО ЛІДІЯ АНДРІЇВНА

ОЛІЙНИК НАДІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

КУРИЛКО ОЛЕНА ГНАТІВНА

ЮСЬКІВ ГАЛИНА ВАСИЛІВНА

СЛАСТЬОН НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

БОГДАН СВІТЛАНА МИКОЛАЇВНА

ПЕТРИК ТЕТЯНА ГНАТІВНА

 

Цей літопис був складений:

 

настоятелем церкви протоієреєм Ігорем Марціном,

 

головою церковної двадцятки Яременко Лідією Андріївною та прихожанами церкви (2009 рік)
Дизайн :
Статистика

Copyright © 2010 - 2013 Всі права захищено!

Київські єпархіальні відомості

online-часопис Переяслав-Хмельницької єпархії УПЦ Київського Патріархату