Четвер, 17 серпня 2017, 22:24:24

Історія Київської єпархії

 | Неділя, 03 листопада 2013, 09:24

Київська єпархія була утворена внаслідок офіційного прийняття у 988 р. християнства як державної релігії Київської Руси. Вона входила до складу Константинопольського Патріархату як митрополія. Київська Митрополія продовжувала перебувати в складі Вселенського Патріархату і після того, як у 1448 р. її частина, об’єднана навколо Московського князівства, через поставлення окремого митрополита фактично проголосила свою автокефалію. Перебуваючи до 1686 р. в складі Константинопольського Патріархату, Київська Митрополія користувалася найширшими правами автономії. Внаслідок Переяславської угоди 1654 р. після політичного приєднання України до Московського царства московський уряд усіляко намагався неканонічно розповсюдити владу Московського Патріарха і на Україну.

У 1685 році, порушивши клятву вірності Вселенському Патріарху як своєму Предстоятелю, єпископ Луцький Гедеон (Святополк-Четвертинський) отримав у Москві поставлення на Київську митрополичу кафедру і цим фактично, з грубим порушенням канонів, самочинно підпорядкував Київську Митрополію Московському Патріархату. Використавши підкуп та тиск, представники московської державної влади отримали від Константинопольського Патріарха Діонисія відповідну грамоту, але Синод Константинопольської Церкви пізніше осудив вчинок цього Патріарха як незаконний.

Але через політичну могутність Російської імперії та занепад української державності Українська Церква була вимушена підпорядковуватись російській церковній владі аж до часів повалення монархії в Росії. Протягом короткого часу Київська Митрополія була перетворена на рядову єпархію Російської Православної Церкви. З 1800 по 1966 роки на Київську митрополичу кафедру РПЦ свідомо не поставила жодного етнічного українця. Для приниження Київської Митрополії цар Петро навіть наказав поставити на Київську кафедру не митрополита, як було від часу Хрещення Руси, а архієпископа.

У 1917 р. зі зміною державного устрою в Росії, а потім і проголошенням Україною незалежності, відразу гостро постало питання про скасування неканонічної підпорядкованості Української Церкви Російській. В жовтні 1921 р. відбувся Всеукраїнський православний церковний Собор, на якому остаточно сформувалася Українська Автокефальна Православна Церква. У 1930 р. під тиском органів держбезпеки УАПЦ «самоліквідувалася», а незначна частина її парафій проіснувала до 1937 року, коли була остаточно розгромлена.

У червні 1941 р. вибухнула радянсько-німецька війна. 24 грудня того ж року митрополит Діонисій, Предстоятель Православної Церкви в Польщі, призначив архієпископа Луцького Полікарпа (Сікорського) Тимчасовим Адміністратором Православної Автокефальної Церкви в Україні, а також благословив архієпископам Полікарпу та Олександру висвячувати нових єпископів для України. Протягом 1943-44 рр. радянські війська поступово повернули під владу СРСР всі окуповані Німеччиною землі. Єпископи УАПЦ опинилися в різних кутках Заходу, але єпископат продовжував зберігати формальну юрисдикційну єдність як УАПЦ в Діаспорі. Останнім Місцеблюстителем Київського Митрополичого Престолу УАПЦ в Діаспорі був митрополит Мстислав (Скрипник).

Умови більшовицької влади не дозволяли будь-якого активного опору діям Московської патріархії, а тому до поч. 90-х рр. частина УПЦ на Батьківщині залишалася у вимушеному підпорядкуванні РПЦ.

У травні 1966 року на Київську кафедру був призначений архієпископ, згодом митрополит Філарет (Денисенко). За Грамотою Патріарха Московського і всієї Русі Алексія ІІ від 27 жовтня 1990 року на ім’я митрополита Київського і всієї України Філарета, Український Екзархат РПЦ став незалежною і самостійною в управлінні Українською Православною Церквою.

На найвищому керівному органі УПЦ – Соборі, який відбувся 1-3 листопада 1991 р. в Києві, було ухвалено рішення про автокефалію Української Православної Церкви.

З метою об’єднання двох гілок Помісної Православної Церкви України в Києві 25-26 червня 1992 р. був скликаний Об’єднавчий Собор. На цьому Соборі УАПЦ та УПЦ об’єдналися в єдину Церкву, яка отримала назву Українська Православна Церква Київський Патріархат.

За Статутом УПЦ Київського Патріархату, Патріарх Київський і всієї Руси-України є єпархіальним архиєреєм Київської єпархії, що складається із міста Києва та Київської області.

Рішенням Священного Синоду від 21 жовтня 2009 рокуКиївську єпархію було розділено на дві єпархії з утворенням Переяслав-Хмельницької єпархії, до якої відійшли лівобережної частини Київської області: Переяслав-Хмельницького, Яготинського, Бориспільського, Броварського, Баришівського, Згурівського районів.

На виконання частини другої п. 10 розділу ІV Статуту про управління Української Православної Церкви Київського Патріархату Архієрейський Собор УПЦ Київського Патріархату 28 червня 2013 року постановив віднести парафії на всій території Київської області до церковного управління преосвященного Епіфанія, митрополита Переяслав-Хмельницького і Білоцерківського, як Патріаршого намісника з правами єпархіального архієрея.

Патріарх Київський і всієї Руси-України залишається єпархіальним архієреєм Київської єпархії. Митрополит Переяслав-Хмельницький і Білоцерківський залишається єпархіальним архієреєм Переяслав-Хмельницької єпархії.

Дизайн :
Статистика

Copyright © 2010 - 2013 Всі права захищено!

Київські єпархіальні відомості

online-часопис Переяслав-Хмельницької єпархії УПЦ Київського Патріархату